| bloody:mood |
[Jul. 6th, 2009|10:53 pm] |
навряд чи мене багато хто знає аж так близько. тому можемо познайомитися. юля. четверта група крові. резус позитивний. рідкісна, блін, група крові. рідкісніше лише з мінусом. я не курю, не п*ю, і, ясно, не вживаю нічого сильнішого. я ніколи не хворіла "поганими хворобами", в мене не було навіть жовтухи, я не маю жодної алергії ні на що. коротше, я ідеальний донор.
півроку тому, а може і більше, мене занесли в каталог організації "молоді донори україни". через пару днів після реєстрації подзвонила мама хлопчика дениса. три роки. лейкемія. попросила прийти, здати. домовились. я того вечора перечитувала умови здачі, що можна їсти, що ні і всяке таке інше. почитала і не пішла. вислала мамі дениса смску про те, що не можу.
після списку, що їсти, а що ні, я дійшла до списку хвороб, з якими людина не може бути донором. я, виявляється, не можу. і чому. з моїм громадним мінусом я, здавши кров, ризикую втратити зір через перепади внутрішньоочного тиску. щось всередині мені підказує, що це все дурня, і що все обійшлося б, і не раз. але ризикувати боюся. бо дуже хочеться бачити. хай навіть з таким мінусом, як в мене зараз.
прочитала. не пішла. довго ревіла. потім були ще дзвінки, інших мам. і я ще ревіла. а потім мене викреслили з каталогу. мами перестали дзвонити, а я плакати.
цей пост назрівав давно. а сьогодні перекинулась в асьці двома словами з людиною, яка то дрімала, то прокидалась, бо саме зранку здала кров як донор. це круто.
деколи, розмовляючи про донорство із знайомими, я казала: он же ж дитині потрібна твоя група крові. і мені часто відповідали: ну, я вчора набухався. а то ж уже треба. моя кров не підійде. або: та ти шо, то тобі, вічнотверезій просто казати. а я ж у постійних запоях. і мені від таких слів стає трохи не по собі.
у вас є те, що потрібно іншим, і що ви можете безболісно віддати. кров же відновлюється. не покуріть трохи, не побухайте. допоможіть комусь тим, що віддати взагалі нічого не коштує. але ніхто нікому нічого не зобов*язаний і тим більше не винен. і я до того ж не люблю проповіді.
на тому сайті, який в другому абзаці тексту, можна знайти всю інфу про донорство. хто, як, для кого. там відразу є фото і історії дітей, які зараз лежать в інституті онкології, в охмадиті. яким потрібна кров. це на випадок, якщо ви не любите спами в аську з розряду "потрібна кров!!!! терміново!!!". ці діти існують. вони - не спам в icq. вони живі і справжні. софію і віку я бачила ще взимку. всі інші - здається, нові.
а дениса в списку тих, хто потребує крові, вже нема. буду сподіватися, що він виписаний і поїхав зі своєю мамою додому, в донецьк.
|
|
|
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
ur_sa's journal
